Не все збувається, про що так довго мріяли.
Ось й наші з вами мрії не збулись.
А пам`ятаєте, як ми колись надіялись?
Згадайте, як дружили ми колись.
Невже так легко дружбу розірвати?
Адже не так хотіли з вами ми
Та доля всеж інакше вирішає,
Й ніщо не змінить течію ріки.
Згадайте наші перші танці,
Перше побачення і перші ті слова,
Перше кохання, перший поцілунок,
Як в наші душі грянула весна...
А перший біль загубленого щастя?
Гіркі ті сльози на своїм плечі...
Чому ж так легко з вами розійшлися,
Куди поділись мрії золоті?
Ми мріяли стрічатися сім`єю,
А навіть на весіллях не були...
Та, думаю, минуле не забулось,
Адже воно лишилось назавжди.
І якби ваші доленьки не склались,
Але минуле все одне і теж.
Живіть щасливо, подруги дитинства
І щастя ваше буде хай без меж.
31. 05. 01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779921
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.03.2018
автор: іванесса