Куди, так стрімко спішить наше життя,
Ледь встигнемо, ми осмислити його,
Несе, час, як віртуоз, у майбуття,
Задумуємось, чи варті ми того?
На ноги, ставши, гадаєш все за раз,
Адже ,вивчився, добре нема ліні,
Та де ж, робота? Мо» чекає наказ?
Шукати, чом десь? Все колись і нині?
Пізнати, хочеш, хоч маленьке щастя,
В своїй, країні, де дитинство миле,
Жаль землю, тобі плекати не вдасться,
Шкодуєш, бо вже життя не трикриле.
Тож два, тобі крила, вручила доля,
Стежину, щоб йшов, зборов перепони,
Відразу, відчуй, що на то є воля,
Збіжить, і час, і забиті перони.
І ти, десь їдеш, мо» там його знайдеш?
Мабуть, ні, не смішно, то ж там чужина,
Надії, все ж у серці нести зможеш
Що щастя, поруч, де твоя родина.
02.03.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2018
автор: Ніна Незламна