– Це правда, що у сни йде спати сонце, —
Спитала Ната в старшої сестрички,
— А потім з снів викочується сонне,
Й вмиватися чимдуж спішить до річки?
А правда, що коли воно сміється,
То сміх веселий зносять з неба птиці?
Це правда, чи мені лише здається,
Поглянь, як усміхаються синиці!?
А хочеш, — тихо мовила Натуся,
—Я більш не набридатиму, рідненька,
До тебе я, сестричко, пригорнуся.
Ти вже доросла, я ж іще – маленька!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2018
автор: Світлана Петренко