Я піду стежкою, до річки під місточок,
Помрію любая, що знов стріну тебе,
А вода чистая, під самий горбочок,
Сріблом виблискує, весь час манить мене.
Підійду вкотре, так думки летять, як дні,
Я нарву квіті, тут згадаю погляд твій,
Ой, якби ж, знала ти, як холодно мені,
Розчарування та без тебе нема мрій.
Ромашки любая, як світлі віченьки,
З якими я, прожив все буденне життя,
Ми так любилися, жадані ніченьки,
Тепер лиш спогад і немає майбуття.
Залишу смуток, тут, з думками утоплю,
А вода бистра та й кудись весь час біжить,
Другу не хочу, я тебе одну люблю,
Скажи кохана, то ж далі, як мені жить?
Наш соловей, десь зник, давно з лісу не чуть,
Який був час, даний, хто знав для нас обох,
Щоби щасливі. Я не зміг очей зімкнуть,
Тому й прийшов, нам нічка освітила путь.
21.01.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2018
автор: Ніна Незламна