Ой, у полі, три тополі, біля них калина,
І струнка, та ще й гарненька, як мила дівчина,
У весільному наряді, немов наречена,
Біля неї, є тополя, то її хрещена.
2 останні рядки 2 рази
Ой, у полі, вітер віє, пелюстки зриває,
Геть розплакалась калина його не кохає,
Нахилились до землиці квіточки волошки,
Умовляли всі, ще й маки, почекай, ще трошки.
2 останні рядки 2 рази
Вона зовсім молоденька, не руш її коси,
Хай її дуже раненько, вмиють чисті роси,
Квіточки, нехай осяє сонечко яскраво,
Та й всякчас, теплом зігріє, ніжно і ласкаво.
2 останні рядки 2 рази
Летів вітер, хтів зламати молоду калину,
При дорозі тополенька, впала на стежину,
Не віддам, не жди за тебе, хоч й сама загину,
Як дитина, вона ж мені, ховала сльозину.
2 останні рядки 2 рази
Тікав вітер, тополенька, всміхнулась калині,
Всі хрещеній дякували й квіти при долині,
При тополі, пташечки гніздечка мостили,
Та й тим співом дзвінкоголосі, всіх звеселили.
2 останні рядки 2 рази
16.07. 2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2018
автор: Ніна Незламна