Тупотять думок коні,
стискають , чи розпирають скроні .
Камінці на стелі червоні .
Узор із хвиль безкінечних .
Навіть , якось доречних .
І шум за вікном порушує тишу ,
котру собі придумала тепер .
Чи колись ті думання полишу ?
А час прогалини затер.
Він майстер свого діла .
Дати б ладу тим коням зуміла .
Хочеться повітря дикого ,
чистого , без диму.
Хочеться життя небезликого ,
І щасливого - 60 хвилин за годину ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2018
автор: БЕЗ