Мені ламали і серце, й душу,
І не кохали. Я ж не примушу.
А подарунки-одна байдужість.
Та я чекала так дива дуже!
А замість квітів - сто звинувачень.
Замість цілунків - сто непробачень.
Мене кохали лиш дощ і осінь.
Та я щаслива... Та цього досить...
Та вже кохання життя не просить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: Відочка Вансель