Як молодим читати літературу?


найважливіше  –  не  скакати,  не  каратись
не  робити  при  цім  –
попуррі-тортури
встаньте
розширіть  зіниці  серця
як  орли  на  невидимі  зраки
їм  потрібна  –  з  двох  метрів
література?


акомодації!!
що  за  фігню  
вам  без  Сина  повторюють??
акомодація!!
орлиного  зору  Есхіла,
старого  Данте,  Ісайї  і  –  Ігоря–
але  вічного  –  на  безмежжі  території...


читайте  ландшафти!  
ландшафти  –  готовність  –
але  бачити  –  позамежні  території
тільки  безмежжя  і  –
ми  там  зберемося
і  дещо,  вже  там  –  блискавкою  
кинемо...  навроді  погляду...
але  обдурених  фахівців
нехай  гуси  стоячи  обговорюють...


Акомодації!!
віднести  на  4000  км
на  360  літ  –  і
бажано  перетворити  на  пил
і  запропонувати  до  поезій  прогулянку  –
і  я  очима  залізу  в  дрібочку  по  лікті!
і  ви  тоді  мене  взнаєте:
і  неясно  ковтатимете
вироблені  з  божого  пилу  пігулки...
Орли!  що  п’єте?  перед  носом
своїм  дими  пускаєте?
Акомодація!!
Хочте  не  хочте
хоч  завтра  до  Китаю!
Вас  треба  стукнути!  –
аби  в  ропі  пропала
всякої  свідомості  аберація!


Зрозуміли  б,
що  перед  носом
взагалі...  не  буває  й  не  знають.
Гомер  з  таких  неживих
за  звичкою,  старий,  насміхається...
Невже,  недосмикані,  непереборщені,  ті,
що  в  городах  над  клоакою  –
ахкають!
невже,  орли  небесні,  не  зафризурим
остаток  їх  осінніх  почуттів  –
передчуттів  і  зачуттів  «в  натурі»  –
щоб  вперше  викинути  їх
відчутно  –  «за  стовпи  Гераклові??»
Хай  позлітають!  –
з  виклику  художника,
насіли  тут  усякі,
ясні  –  до  янголів!
неясні  –  до  своїх  чортів!!
Я  бачу,  –  ще  б  надолужити  –  
і  начеркав  би,  вспів.


Ви  ж  не  виживаєте,  нежиті,  –
не  можете  Бога  тручати...
Ви  із  крильми??  Та  на  Небі  Він:
Він  –  це  Він...
Що  ви  можете  Наддосвідченому  написати??
Що  всі  в  кобрі,  в  заду  змійчатім  –
і  без  Нього  шматочки,  попуррі??
Це  злітаю  –  Бах,  Моцарт:
літую  з  Бетховеном
в  союзників,  
і  як  вас  не  убрала  смаком  ця
Поезія  й  Музика...
Яка  воля?–  яка  фактура?!
яка  радість  без  Ісуса  –
в  вимученій  світській  літературі??
Німотствующе;  єдине  і  –  стерто!
Понести  слово  із  Бога  –
так,  за  це  просять  вмерти.


Діти  –  це  діти.  Хто  зна.
Молоді  –  у  вікна  зелені.  І  холодність.
...Вічна  в  майбутньому  –  Весна!
І  –  Молодість!

23.12.2008

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775958
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович