Немов багаття в молодій душі,
Запекло в грудях, мабуть горіло,
Перед очима пухкий сніг, кущі,
Він опритомнів, небо сіріло.
Червона пляма, зовсім поряд,
Жме серце, страшно, чому такий сніг?
Його трусило, до неба погляд,
Суворо, згодом, подививсь до ніг.
Живий напевно, то сон наснився?
Знов засвистіло, здригнулась земля,
Чому один, я тут залишився?
Десь зник бліндаж, щось гудить звіддаля.
У очах темно, ні, то був не сон,
Та де ж поділась… та, друга нога,
Як же станцюю…з жінкою «Бастон»?
Чарівний танець? Рве душу жага.
Лицем до снігу, на смак солоний,
Почувши шурхіт, зібравщи сили,
Я живий, друзі! Лиш біль нестерпний,
Ледь похитнувся, в очі світили.
Тепло відчув і дотик ніжних рук,
Він просинався, думав про сім`ю,
Уявляв жінку, того вальсу звук,
Моя ти зірко, я ж не станцюю.
08.02 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2018
автор: Ніна Незламна