Як радо дивитись тепер на онуків,
Коли ти старий і діди вже сини.
І слухати щебет маленьких правнуків,
Що в гості до тебе з батьками прийшли.
А їх так багато моїх ангеляток,
Веселих,рухливих,як пташок в саді.
Ажен шість хлопчиків і сім дівчаток,
І всі такі милі,як квіти рясні.
Між нимия гублюсь в якусь невідомість
Й кружляє від радості моя голова,
Немов в космонавта,що став в невагомість,
Але промовляю ласкаві слова.
Присів я на лавку і взяв книжку в руки
І став їм читати із неї байки,
А мої найменші,шумливі правнуки,
Побігли ловити на квітах жучки.
Я радо всміхався,читав,любувався,
Що в мене потомство велике росте…
Вже й вечір помало з-за гір насувався,
А моя дітвора до хати не йде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2018
автор: Дашавський поет