Творець не має права на помилку

Ця  маленька  замітка  не  виникла  б,  якби  не  розбір  польотів  під  шматком  вірша  дівчинки-філолога,  яка  -  ой  Господи!  -  помилилась  у  відмінюванні  слова  та  вжила  звичну  риму  (очі-ночі).  Дівчинки  ніхто,  звісно,  не  позначив,  але  їй  добре  обмили  кісточки.  І  все  було  б  нічого,  бо  срачі  в  Фб  -  як  мордобої  у  Верховній  раді,  річ  звична,  але  я  задумався  над  тим,  що  певна  частина  творчих  людей  не  навчилися  бути  людьми.  Свою  власну  нереалізованість  генія  компенсує  постами  типу  ''подивіться  який  я  класний,  і  як  гарно  вмію  критикувати;  розбираюся  в  римах,  як  риба  в  черв'яках''.  Невизнаний  геній  проти  юрби  ідіотів.  Всі  дивіться  на  помилку!  Ця  колода  вже  давно  застрягла  в  оці  нашої  нації.  Ми  ж  не  євреї.  Для  чого  нам  помагати  своїм.  Їх  легше  розізлити  або  закидати  лайном.  Саме  так  вже  робили  неодноразово  з  вами,  чи  не  так?  Ми  радше  будемо  розказувати,  щО  не  так,  аніж  похвалимо  чи  подаруємо  добре  слово.  Ми  не  будемо  конструктивно  та  розумно  критикувати  з  усвідомленням  наслідків,  а  паразитуватимемо.  Коли  ж  ми  витягнемо  колоду  з  власного  ока?  Навчимося  злазити  з  примарних  літературних  олімпів?
Значну  частину  з  тих  людей,  які  завзято  писали  коментарі,  я  особисто  знаю,  деякі  з  них  творять  доволі  добротні  твори,  але  чомусь  вже  забули  про  свої  перші  кроки  в  літературі.  Забули,  як  мимоволі  наслідували  Ліну  Костенко  чи  Тараса.  Як  ходили  на  перші  літературники  та  видавалися  в  альманахах,  які  і  досі  припадають  пилюкою  на  полицях.  Можливо,  вам  ще  нагадати  про  перші  газети,  журнали  та  пдф-збірки,  або  самвидави?  Хоча,  можливо,  ви  таки  ніколи  не  робили  помилок.  Та  невже  одразу  виробили  свій  стиль?!  
Час  покаже,  хто  що  зумів.  Хочете  допомогти  дитині  -  не  бийте.  Вона  або  випишеться  і  почне  писати  сильні  речі,  або  кине  ту  писанину.  Ви  ж  розумієте,  що  вона  для  вас  не  конкурент.  Чи  ви  все-таки  боїтесь,  що  вона  стрибне  вище?
Згоден,  там  звичайна  рима,  але  чи  всі  з  коментаторів  користуються  унікальною  власною  римою?  Чи  всі  вже  досягнули  рівня  впливових  письменників?  Друзі,  що  це  за  критиканство?  Коли  ж  ми  навчимося  жити  в  одному  Ковчезі?  На  цьому  знакові  питання  завершую  і  бажаю  всім  гарного  вечора.  Давайте  розвиватись  і  комунікувати  разом,  а  не  підтримувати  ворога  і  чубитись  замість  того,  щоб  творити.

Світіть  в  куточку,  де  ви  є!
З  повагою
©  Богдан  в  КУТочку.

06.02.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775550
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2018
автор: Kukhta Bohdan