Вчорашнє сонце і тепло́ вже проминуло
Зима нагадує про себе, снігом порошить
Подій багато стерлось, але серце не забуло
Про тебе думає - болить
Крізь снігу полотно в далечину вдивляюсь
Сніжинки у повітрі очі намалюють знов твої
Смієшся ти, й тобі я посміхаюсь
Уява, мов хвороба полони́ть
Подує вітер й аромат знайомий нагадає
Це аромат любові, він від тебе йде
Моя рука від пальців тво́їх досі ще палає
Уста повторюють ім’я твоє
Чарівна! Ось в житті і так буває
Підносять почуття, поло́нять, ллються через край
Шалено серце б’ється, бо кохає
Й дарує відчуття, що вже навколо рай
Вдихну я квітів аромат – це аромат твого́ волосся
Немов на мить в буремне море увійду
Розкине вітер їх, пшениці ніби це колосся
І золотом на плечі твої знов вони впадуть
Я поруч із тобою, кров в обличчя ударяє
А в голові чарівних струн мелодія звучить
Усесвіт весь раптово крок свій сповільняє
Все завмирає – тільки я і ти…
Уява це? Чи сон? Я відповідь не знаю
Але любов насправді тво́рить чудеса
Таємний зміст і надзвичайна сила є в словах «Тебе кохаю!»
Від серця щирого тобі дарую ці слова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2018
автор: Witer