Давно не вірив в щастя я,
Але все змінила ця весна,
І тепер, обіймаючи її,
Я знаю, ти найкраща на землі.
І обіймаю я саму весну,
Навіть, коли засну,
З обіймів я її не відпущу,
Бо дуже сильно нею дорожу.
І на серці вже немає пустоти,
Поле моєї душі, весняними квітами засіяла ти,
Ніколи із серця не зникне твоя теплота,
Бо ти у мене лиш одна.
І обіймаючи весну,
Я дивлюсь на посмішку твою,
Ніжну, замріяну і щиру,
А розум не вірить в таке диво,
Що ж ти таке в мені знайшла,
Надіюсь вічною буде весна.
І проганяю я сумні думки,
Ти ж поруч, рядом ти,
Я дихаю твоїм волоссям, заруки тримаю,
І розумієш ти без слів, я тебе кохаю.
І радий я, що взаємно це,
І я зроблю усе,
Щоб не зникало дане почуття,
Щоб не залишила мене, моя весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2018
автор: hash