Ні не біда,що є зима,-
Мороз і сніг,й холодний вітер...
А біда в тім,що йде давно війна,-
Страждають і дорослі,й діти...
Тривожний час...Ідуть бої...
І боляче сприймати втрати...
Ми ж,Україно,діточки твої,
Невже ти нам нерідна мати?..
А якщо рідна,захисти,
Твоя ж душа не обміліла...
Для влади побудуй такі мости,
Щоб і вона народ свій розуміла...
І для зупинення війни,
Важливі кроки щоб зробила,
Народ наш жде не лиш весни,
Турботи жде і Правди,й сили.
Призупини потік розчарувань,
Народ же Правду вміє розуміти,
І не чека від влади покаянь,
Але і зрад не зможе він простити...
І на людей не нарікай,
Вони і так багато натерпілись,
Якщо ти мати рідна,пам"ятай,
Що їм від бід нема куди подітись...
Відомо всім,що все мина,
Мине війна і час цієї влади,
Що кожного чека,ніхто не зна,
Та всі чекають і поваги, й Правди...
А час збіга...Мине зима,
Весна додасть усім і віри,й сили...
Колись закінчиться і ця війна,
Розправить Україна свої крила...
Ні, не біда,що ще зима,
Скоро вона з дороги уже зійде,
І розбереться люд чия вина,
Й лиха година навіки відійде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2018
автор: геометрія