Пані Катерині, (08.03.2005)
Сутності жіночій, триєдиній
Образами Святої Мадонни
Та образами лику Творця
Наповнена ця „хатинка”, як Чаша* -
По вінця та без кінця.
Живе в ній дивна людина.
Живе, чи існує - сама?
Без Ангела та без Любові?
Невже це помилка Творця?
З дитинства помічена знаком:
Коли хрестили дитя,
Зазнала руйнації церква,
Ікона, мов щит, врятувала життя.
З тих пір вони не розлучні (обоє):
Ікона, мов щит і вона.
Така собі амазонка,
Чи (майбутня) ігуменя монастиря?
І вся – така не стандартна.
І все – нуртує у ній.
Вона – одні протиріччя.
Про неї і мріять не смій!
Без Ангела та без Любові
Не зможе ніхто прожить.
Господь не робить помилки:
Спустошене серце - щемить.
Ім’я її – Катеринка.
Як сонячна квітка вона:
Грайлива, зваблива, прекрасна,
Але самотністю пригнічена душа.
Ще може вона закохатись (покохати)
І пити любовний нектар,
А тілом своїм приймати
Кохання безцінний дар!
Бо ти, Катеринко, - Людина,
Найвище творіння Творця.
Коли покохаєш, він з’явиться:
Твій Ангел стоятиме біля вінця.
________________________________
* неупиваємая Чаша (див. ілюстрацію)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774472
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.02.2018
автор: І. Оболонський