Жагучий ненаситний пошук правди
Зі свічею з ліхтарем як Діоген
Ти звершуєш небесні променади
Блукаючи у нетрях мікросхем
Але повсюди лиш сама облуда
Пекучий біль і проклята пітьма
І ти сидиш самотній в залі суду
Де окрім тебе ні душі нема
Жадоба - ненаситний пошук правди
А що є правда як не вічна сутінь?
Ти звершуєш конкісти і паради
І губишся в щоденній каламуті
Твоя печаль - типова людська вада
Любов твоя - це ноша егоїста
Думки твої важкі немов снаряди
І весь твій дух - як розіп*яте місто
Після годин чергового артобстрілу
А розум твій - данина пізній осені
Що птахом шугає в засмучену рань
Де янгол ховає ключі від прощань
Де Вишній відкриє нам безліч прозрінь
Де кожному дáрують міру падінь
Амінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Той,що воює з вітряками