А він ридав, дорослий вже мужчина,
Йому в цю мить хотілося тепла.
Буває час, як пісня солов’їна,
Усі надії спалює до дна.
Смутковий смак покрив широкі плечі,
Здавалось, роси досягли вершин.
Де їх на лузі ніженьки лелечі
Збивали з перламутрових долин.
Він пригадав своє кохання перше,
Як дівчина йому відповіла…
І як випадки часто долі вершать -
Чомусь кохання ружа відцвіла.
А він ридав, дорослий вже мужчина,
Йому в цю мить хотілося тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2018
автор: СЕЛЮК