Поміж двома календарями, шановані панами й трударями, Зійшлися Маланка, Василь і Щедрий вечір, покликали скоромне з втечі. Шкварки, кров’янку, домашню ковбасу, на смальці кутю і … Тю! Студент, як звуть тебе? Хома?! На чубі сивина, смаглявий мов кавій… Це не про тебе повість «Вій»? Сідай-но з нами, покуштуй. Хоч слобожанин ти, хоч вуй.. Насипай холодець, кинь ті книжки, хай їм грець! В руці чарка, на думці Одарка. Як закохався й втратив сон, прими з горілкою сальтісон. Душу гріє замість кальсон. Сторчать бурсаки у місті, мов курки на насісті. А у селі повітря чисте, садки, баштани, льняне поле, щастя-доля. Гуляй, студент, тепер в тебе воля! На цьому світі ми завжди чиїсь діти. Батько, бува, за святковим столом, сміється аж чолом, ховається за пирогами, що спекли мамо. Питає малеч ( нас) : «Бачите мене ?» Ми разом : «Не бачимо Вас!». Приказка така, замовляння на віка. Тому й донині є достаток у родині. Не кажи, Хома, «ні», краще хильни. Візьми соленій огірок. щоб вчився урок, капусти щоб виросли вуса, грибочок – за поповських дочок. Як догідно в пузі співаймо «Ой, у лузі…» В хаті пісні, бесіди. А на дворі ж як весело! Іванко вдягся Маланкою, безпорадною господаркою, Василем одяглась Явдоха, стала місячним богом. Іде компанія селом, велика числом. Шумлять у пітьмі – Циганка з дітьми, Баба й Дід, Коза і Кіт, Ведмідь з Москалем, Чорт з Глитаєм, натовп Розбишак- не обминути ніяк. Маски- пики, за ними музики, таланти місцеві на сніговій сцені. Галасує почот, мов зграя качок. Ходять, щедрують, господарів шанують. Пироги й гроші у людей хороших. А як господарі не чемні, до зла причетні, то знімуть їм ворота, добавлять турботи. Нема темних сил, де Маланка і Василь. Прийняли й Хому, дали повну суму.
Викуп нестиме.
Добрі люди, щасти вам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: Олесь Ефіменко