У дотиках твоїх шаленство магістралей,
У поглядах твоїх є трішки самоти,
Лише коли ти дивися у сірі далі,
Я дійсно розумію, що живе в тобі.
В зізнаннях по – житті, твоя небесна тайна,
Нескорена вона, хоч погляд зрадив вже.
Хай навіть ранками, ти надто є печальна,
Але не владарює вже тобою, те чуття сумне.
І навіть морок ночі і лякливі сни,
Тобою все ж панують в новолуння.
Не зупиняйся в півдорозі – йди,
Та де чекаю я й минулого відлуння.
Воно сіріє, ген у далині,
Сумне, незрозуміле й вже чуже.
Й коли спокійний сон, стрічаєш в самоті,
Ти не лякайся, то в майбутнє доля йде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: Андрій Толіч