Керують нами зараз ті, хто і завжди́ -
Невігласи, бариги, казнокради!
Ті, що готові за бариш до зради,
Ті, що завжди вели країну до біди!
У нас краду́ть і нам же брешуть без кінця!
За статок продадуть і матір, і отця!
Чому, коли народ продовжує жебр́ать,
Ви можете і далі сито жрать?
Мільйони топите у віскі на мальдівах.
«Porsche» купуєте для о́тприсків сопливих.
Прибутки в сто разів мілкіші за видатки -
То може скажете народу, звідки ваші статки?
Коло корита тільки вмієте дружити -
Як кра́де з вами - хоч до прапора приший.
Як заважає красти і жиріти,
То вже не друг – женуть його взаший!
Це через вашу ненажерливу породу
Від нас по малу відвертаються народи!
І на розборки в суд йдете́ ви залюбки,
Бо суд годується із вашої руки.
Війна на сході вам неначе мати рідна -
Не ваші діти плачуть сиротами бідні.
Чи може годі вже на шиї нам терпіти
Це кодло політичної «еліти»?
Давно вже підсумовувать пора
Здобутки нашого кондитера – Петра!
Як дурно ви солодке обирали,
Так дурно й ваші мрії помирали!
Він обдурив вас? А чіпать йог не смій!
Бо в нас завжди́ - «Хоч і гівно, та свій!»
Чотири роки вже безплідно промайнули!
То може треба нагадати вам минуле?
Так, нагадаю (тільки без образ ) -
Й князів у Києві калічили не раз.
То стережіться – із могили скоро встануть
За правду вбиті вояки Майдану!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2018
автор: Сергій Прокопенко