Велесова доня, пещена дощем,
То жовтнева пісня, то серпневий щем.
Очі зеленаві, вогкії вуста,
Помело у руки - і була така.
В воду заглядає на своє різдво,
Варить буре зілля, долива в питво.
І до ранку в танку боса і нага
Витанцьовує у лісі доня гопака.
І кружля з дубами, розмовля з кленком,
І виводить пісню ніжним голоском.
Кличе, закликає, манить у полон,
Молиться до світу, а не до ікон.
Де Морена княжить - доня у гостях,
Що коса, що ступа - доні до лиця.
Велесова доня - ніжна і пухка,
Мова з вуст - медами : сильна і п'янка.
Не цілуй у губи - то ж бо назавжди
Не відпустить доня - хоч ти що роби.
Очі ялинкові - з них би воду пить,
Та кручений норов, біс її бери!
#олень. #олька_оленька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Олька Оленька