От і все. Новий рік, нова втрата…
Завтра свято, а в нас – плач гіркий!
На Різдво я оплакую брата,
Не цілуючи хоч би руки…
Що ж ти, братику, першим зібрався?
Ти ж молодший за мене… не строк…
Я ж на зустріч іще сподівався,
Та на твій телефонний дзвінок.
КОЛЯ! Братику! Встань, схаменися!
Ну, почуй, - ради Бога! – молю!
З небуття до господи вернися,
Бо вона потопає в жалю!
Доньки плачуть, голосять онуки,
Надя - криком лебідки тужить!
Чом тримаєш зхрещено руки,
Як ти смієш не дихать…не жить?!
Мої сльози ніхто не побачить
Так вже склалось: від всіх вдалині
Ти пробач мені, братику – плачу!
Бо ж як страшно і жалко мені!!!
Бо ж розлука з тобою – навіки,
А ми бачились мало, на жаль!
Бо з дитинства обоє каліки,
А від того й розлуки печаль.
Зимна осінь дощами теж плаче…
Тобі легше… тобі не болить…
Вічна Пам’ять тобі, наш козаче!!!
А нам далі терпіти і жить!
субота, 6 січня 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2018
автор: dovgiy