Хтось і не любить… то так і буде,
Тож я сміюсь, на повні груди,
І прилечу хугою, снігом,
Все килимами вкрию, сріблом.
Хай заіскриться, біло - біло,
І помандрую, далі сміло,
Аж по верхівки, в пуху кущі,
Нитки златаві, скрізь по плащі.
Змахну над річкою, знов крильми,
За мить покрилась дзеркалами,
Зіткаю скатерку -самобранку,
Вдягну калині вишиванку.
Бач ягідки, вже червоніють,
Усім птахам сердечка гріють,
Вберу ялинки в діаманти,
І почекаю, на куранти.
Лунає дзвін, спішить Новий рік,
Ступне до кожного на поріг,
Чомусь тим часом, втіхи нема,
Бо ж холодненька, кажуть зима.
Скрізь озирнись - краса чудова!
Тож усміхнись, пора казкова!
Не любить хтось, нехай так буде,
Вкотре сміюсь, на повні груди.
2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Ніна Незламна