Наповнив келих сам на сам в кімнаті,
Як і завжди в усі людські свята.
І що хотів би щиро побажати,
Що ніс би в радості крізь місяці й літа?
Бажати щастя? Та хіба я буду
Немов юнак співати все життя
Про стан дівочий, про медові губи
Про дивовижно ніжне почуття?
Віддам цьому належне. Безсумнівно.
Та це для щастя ще не головне.
Здоров’я попросити? Голослівно?
Нехай і це лиш в думці промайне,
Тому що як не повторити юність,
Так і здорове тіло не вернуть.
То що ж тоді бажав би, аби збулось,
Перш ніж прийдеться назавжди заснуть?
Бажання є у мене: Україна!
Понад усе бажаю, щоб цвіла;
Щоб всім народом, як одна родина
У єдності та злагоді була.
Щоб мир прийшов на цю стражденну землю;
Щоб сіялось зерно, а не метал;
Щоб лиш героїв цього сьогодення
Ми підняли на слави п’єдестал;
За злочин щоб невідворотна кара
Чекала тих, хто скоїв людям зло!
Щоб бідності і злидарства примара
Покинула і місто, і село !
Тоді і я під передзвін щедрівки,
Можливо, вперше, за прожитий вік,
Хай без здоров’я, без рідні, без жінки,
Скажу, що я – щасливий чоловік!
середа, 3 січня 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: dovgiy