Віршована розповідь
Є у мене маленький песик,
Він на колір, схожий на персик,
Ну такий, ледь темно –рожевий,
Ніби трішки помаранчевий.
Погляд ніжний, а очі хитрі,
Зуби білі, та дуже гострі,
Хоч здається, мій песик смирний,
Та буває і агресивний.
Та шаную, я його друже,
Бо постійно, він на сторожі,
І мене здатен захистити,
А іще й трішки звеселити.
Коли теплі дні, всі погожі,
Часом буцімто на манежі,
Стане вміло, лиш на дві лапи,
Струнко - струнко, ну, як солдатик.
Круть наліво, вмить круть направо,
Йому радо, я кричу ,- Браво!
Підняв лапи, зразу догори,
Каже,-» Гав» - немов - « Поговори».
І він потім, часто тупцює,
На манежі, немов танцює,
Ще гарненький мій веселунчик,
Дуже любить поїсти супчик.
Зажуривсь, сидить у куточку
Я йому, вже принесла кістку,
Радо метляє, веєром хвіст,
Мов на сцені, як жвавий соліст.
Вже вклоняється - то подяка,
Він мені, ну справжній, друзяка,
Тож потішуся, його люблю,
І, як треба завжди похвалю.
А сьогодні, то, ще тим паче,
Ото радий, високо скаче,
Тож ж його, оце рік приходить,
Поспішаю, щоби погладить.
Порадіймо, ми разом люди,
Хай мир й щастя на світі буде!
2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2017
автор: Ніна Незламна