Є у мене песик

                           Віршована  розповідь

Є  у  мене  маленький  песик,
Він  на  колір,  схожий  на  персик,
Ну  такий,  ледь  темно  –рожевий,
Ніби  трішки  помаранчевий.

Погляд  ніжний,    а  очі  хитрі,
Зуби  білі,    та  дуже  гострі,
Хоч  здається,  мій  песик  смирний,
Та  буває  і  агресивний.

Та  шаную,  я  його  друже,
Бо  постійно,  він  на  сторожі,
І  мене  здатен  захистити,
А  іще    й  трішки  звеселити.

Коли  теплі  дні,    всі  погожі,
Часом  буцімто  на  манежі,
Стане  вміло,  лиш  на  дві  лапи,
Струнко  -  струнко,  ну,  як  солдатик.

Круть  наліво,  вмить  круть  направо,
Йому  радо,  я  кричу  ,-  Браво!
Підняв  лапи,  зразу  догори,
Каже,-»  Гав»  -  немов  -  «  Поговори».

І  він  потім,  часто  тупцює,
На  манежі,  немов  танцює,
Ще  гарненький  мій  веселунчик,
Дуже  любить  поїсти  супчик.

Зажуривсь,  сидить  у  куточку
Я  йому,  вже  принесла    кістку,
Радо  метляє,  веєром  хвіст,
Мов  на  сцені,  як  жвавий  соліст.

Вже  вклоняється  -  то  подяка,
Він  мені,  ну  справжній,  друзяка,
Тож  потішуся,    його    люблю,  
І,  як  треба  завжди  похвалю.

А  сьогодні,  то,  ще    тим  паче,
Ото  радий,  високо  скаче,
Тож  ж  його,  оце  рік  приходить,
Поспішаю,  щоби  погладить.

Порадіймо,  ми  разом  люди,
Хай  мир  й  щастя  на  світі  буде!

                                               2017р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2017
автор: Ніна Незламна