Вітер колише гілля-колиски,
хоче приспати усе безлисте.
Гілля дрімають,не чують сплесків,
не бачать сонця і його блисків...
Сонце сховалось за густі хмари,
обняли сонце неба отари,
все затягнули згори донизу,
їх забаганки, чи то капризи...
Сумні дерева тихенько стогнуть,
в холоді спати вони не можуть...
Та вітер вперто їх присипляє,
і колискові нові співає...
Щоб було легше й тепліше спати,
треба деревам снігу додати,
коли із неба його прибуде,
тоді і спати їм любо буде...
Довго деревам прийдеться спати,
вітри і бурі будуть гойдати...
Як заясніє сонце весною,
вони проснуться вмиті красою...
Оживе листя і диво-квіти,
будуть радіти вони як діти...
Зникне самотність, мине мовчання,
з"явиться радість і сподівання...
Люди похожі на ті дерева,
і їм потрібні такі ж перерви,
щоб відпочити,набратись сили,
дістать натхнення,не зламать крила...
А для перерви існують свята,
й зима на свята дуже багата...
Як відпочинуть стомлені люди,
то й працювати їм легше буде...
Отож святкуйте,люди,всі свята,
та й набирайтесь сили й завзяття...
А після свят всіх,- знову працюйте,
живіть, радійте і не сумуйте...
Це в нас від Бога і від природи,
і пори року,й зміни погоди...
Без відпочинку не можуть жити,
люди,дерева,трави і квіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2017
автор: геометрія