Колись ми на з"їзді в столиці зустрілись
З всієї Вкраїни такі молоді,
Й здружитись в єдинство щиро зуміли,
Неначе би були з одної сім"ї.
Не було в нас чванства,ані огуди,
Не чув я образ,ні насмішок ніраз.
Ми жили спокійно,як і всі люди,
Й та дружба з"єднала донині всіх нас.
А я пригадав настанови й поради
Ті,що звучали на з"їзді тоді,
Для всіх делегатів тодішньої влади,
Щоб ми всі трудились на рідній землі.
Ішли й будували щасливе майбутнє
Для мирного люду,для всіх трударів.
Несли в маси правду і слово їх путнє
Й вселяли ненависть до злих ворогів.
І те я до нині усе пам"ятаю
І кожний свій крок тих далеких доріг.
Це з мого життя є частинка,- я знаю,
Й тому я,напевно,забути не зміг.
А з"їзди не буду ганьбити колишні,
На котрі ми з"їзджались такі молоді.
Повірте,не були вони тоді лишні,
Бо зближали і молодь, і наші краї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2017
автор: Дашавський поет