Я ніяк неспроможний збагнути цього,
Що воно відбулося зі мною, —
Неземного такого блаженства мого
Від любові до жінки земної.
Я зненацька знаходжу щодня і несу
Почуття, що ніколи не бачив
До сьогодні таку неймовірну красу,
З нею щойно зустрівся неначе.
В сто разів красивіша ніж вчора вона —
Ось що бачу я кожного ранку.
Неможлива і справді ніяк не земна.
І дивуюся я безустанку.
Ніби вперше дивлюсь в оченята оці.
Відкриваю нові таємниці
У такому знайомому цьому лиці,
Ніби скарб дістаю із скарбниці.
І скарбам чарівним цим немає кінця.
І чим далі, тим їх тільки більше.
Фантастична, казкова особа оця
Щохвилини гарніш ніж раніше.
І тому щохвилини дружину свою
Я все більше і більше кохаю.
Перед дивом новим я щомиті стою.
І нема цим дивам її краю.
І на кожному кроці нові відкриття.
Хоча я не чекаю нічого.
І люблю я своє незбагненне життя.
І люблю свою долю і Бога.
[i]03.01.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768648
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2017
автор: Петро Рух