Ох,скільки раз в житті казав - "люблю",
А скільки ще я буду говорити.
Бо я в душі те слово бережу
Надійно,вірте, поки буду жити.
Люблю,люблю, - мамі казав й не раз,
А вже потому дівчині й дружині.
Слова ці милі були на запас
І є вони всі лагідні до нині.
"Люблю,люблю" - вони горять,
Немов та зірка серед хмарок неба.
До внуків ці слова летять,
Бо їм любові й дідової треба.
А для правнуків,то самі вершки,
Що так таїлись в серці,як нектари...
Від радості аж сльози потекли,
За те багатство,за ті Божі дари.
Тому,поки я на землі живу,
Слово "люблю" для мене найсолодше.
Його на вітер,знайте,не пущу,
Воно для мого серця найдорожче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2017
автор: Дашавський поет