Купи мене собі, давай
Всміхай себе на наших фото
Не лай людських нікчемних зграй
Вони такі ж, як ми, істоти
Не край папір, підхоплюй сльози
В холодних закутках себе
Ти пам'ятаєш ті дві грози?
Нам знаки були із небес
Купляй усе, танцюй для інших
Зникай із мене, все викреслюй
Я буду гіршим і за гірших
Розтали Зими, криги скресли
Відкинь папір, він є невинним
Не псуй його своїм "бла-бла"
Нікчемно зрадивши родину
Ти хочеш кращого життя?
Моя душа руйнує спогад
Та спогадів хоч відбавляй
Я біг до тебе вірним догом
Тепер... Тепер мені мене продай
Купляй нікчемні забаганки
Заграйся в гру про: "я не винна"
Я не сприймаю роль коханки
Я мрію про родину, сина
Десь на краю твого: "Привіт"...
Я буду краяти деталі
Мені не треба був цей світ
Без світу того, що ми мали
Танцюй, маленька, в радість зграям
Мов м'ясом будь серед голодних
Твого в мені немає Раю
Мій Рай в тобі є і сьогодні
Чаруй їх всіх, завчи всі ролі
Не дай їм зрозуміти те
Ким ти є дійсно, моя Доле
Що іншим продала себе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: Володимир Ромен