Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2017
автор: dovgiy