(сонет)
Як мучиш ти мене мовчанням…
А очі, – боже мій! – які…
Вони наповнені благанням
Відчути дотики руки…
Мене п'янить твоє бажання!
Воно, мов течія ріки,
Що зносить зливою містки,
З грудей вихоплює визнання…
Забути твій чарівний погляд?!
А що ж тоді життям звемо?
Коли тебе немає поряд,
Якщо не бачимось давно,
В душі одне – про тебе спогад.
Ти — в світ єдинеє вікно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: Віктор Чернявський