Мовчиш. І знову, так невміло
Приховуєш озлобленості смак.
З берези листя облетіло.
Закономірніть? Так, не долі знак.
Мовчиш. Й наразі, тихою струною,
Безжально ріжеш без ножа.
Обходиш вже другою стороною,
Для вас сьогодні вже чужа.
Мовчи. Дзвінкої тиші я нап`юся,
І на губах злижу оскоми злість.
-А ти ще тут ? - погляну і спинюся.
-Мовчу! - так глухо голос відповість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: lesi4ka0104