Вітер і дощ. Порозкисли дороги.
І не проїхати, і не пройти.
Час молитов і роздуми про Бога,
Про Світ Любові, Життя й Доброти.
Бути у світі, де смерть і хвороби,
Безум і війни, — хіба це життя?
Всі тут в омани ярмі, мов худоба,
Б'ються за геть непотрібне сміття.
Жити отак — це не є наша доля.
Але це нашим бажанням було.
Маєм ми вибір. І маєм ми волю.
Хибний наш вибір і створює зло.
Ти і один тільки ти вибираєш
В кожному випадку вчинки свої
Згідно з бажаннями, в серці що маєш.
Що є важливе — бажання твої.
Знай, що тебе не позбавить ніколи,
Брате, ніхто цього права твого.
Тільки в невігластві наша неволя,
Бо ми не знаєм, бажати чого.
Бути щасливим, мій братику, хочеш?
Отже щасливу людину знайди.
І зазирни в її серце і очі.
Зле тобі, бо ти дививсь не туди.
Щастя і лихо не падають з неба.
Ми прокладаєм самі собі путь.
Отже навчитися щастю нам треба
В тих, хто щасливі, хто з Богом живуть.
[i]02.12.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767043
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Петро Рух