Іду на двір. До ранку так далеко.
Якась в гілках заплуталась зоря,
Пливуть хвилини у небесну Мекку,
Та відлітає дух від димаря.
Старенький місяць посміхнувся криво.
Новин немає, все було не раз,
Прозорі хмари пропонують зливу,
Але не скоро, є до неї час.
Несу думки, а з ними разом тіло,
Схололий бруд не липне до взуття,
І ночі тихо лляється чорнило,
І кроками карбується буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766973
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2017
автор: rutzt