Зима цьогоріч, чи не зима,
Якась розпутниця тужлива,
Дощами сірими вона
І землю,й простір затопила...
Сховала сонечко між хмар,
Все небо сірістю накрила,-
То дощ, то вітер, як дурман,
А сніг,куди ж вона поділа?..
Сірі і куці в неї дні,
А ночі темні й дуже довгі...
Чи це лиш витівки земні,
Чи за гріхи - кара Господня?..
Отак у сірості й живем,
Ні розігнать,і не сховатись,
Події споглядаєм і прядем,
й мріємо кращого діждатись...
Та прийде ж сірості кінець,
Зима розгорне свої крила,
Нового року йде гінець,
Додасть наснаги нам і сили...
Покриє снігом все зима,
Подібним стане світ на казку,
І в кожнім домі запала,-
Ялинка в радужнім серпанку...
Зустрінуть Новий рік усі:
Добрі і злі,багаті й бідні...
І у незвіданій красі-
На Півночі, Заході й Півдні...
Зі Сходу Новий рік прийде,
Його не спинять перепони...
І новизну всім принесе,
Незмінні це земні закони...
Вже об"єднатися пора,-
Перед Всевишнім Судією...
Країна в нас на всіх одна,
Тож станьмо дружною сім"єю!..
Все Новий рік старе змете,
Нічого ж вічного не має...
Стрічки Любові заплете,
І Миру, й Правди час настане!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2017
автор: геометрія