Сіє - сіє завірюха,
Я сховаю швидко вуха,
Поскачу попід ялинку,
Маю білу одежинку.
Тож мене, тут не помітять,
Хоч сніжинки добре світять,
Я пухкенький, як цей сніжок,
Ніби стану- домовичок.
Не знайдУть, ні вовк ні лиска,
Не побачать мене зблизька,
Моя ж шубка, як килими,
Подаруночок від зими.
Сіє - сіє завірюха
Вітерець гарненько дмуха,
Скрізь іскрять, сяють пір`їнки,
У танку, мов балеринки.
Хоча й холодно, радію,
Зараз маю я надію,
Миколай в своїй торбинці,
Принесе й мені гостинці!
11.12.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2017
автор: Ніна Незламна