Другу, політкоректному дуже,
Вірш цей — відвертий відкритий лист.
Крутить, виляє, хитрує, друже,
Серце твоє, мов лисячий хвіст.
Кажеш: «В житті кожен сам за себе».
Тобто живеш, як вигідно, й все.
Та бути вільним, мов вітер в небі,
Може лиш той, осягне хто це:
Є мій обов'язок перед Богом.
Відповідальність мені Він дав.
Вірність йому — це моя дорога.
Зрада його — найбільша біда.
Отже цей світ — обов'язку поле.
Світ цей — не поле розваг моїх.
Богу служіння — найвища воля.
Спробуй, мій друже, здобудь її.
Дивлячись отакими очима
На все навколо, зуміїш ти
Зріти реальність, для всіх незриму,
Замість ілюзії й пустоти.
І ототожнившись зі своєю
Вічною суттю, грай роль свою
У тимчасових подіях. Нею
Щиро керуйся в життя бою.
Тільки тоді не опалий листик,
Сам по собі існуючий, ти.
Тільки тоді ти щасливий, чистий
Промінь Всевишнього повноти.
Це є засади «Бгаґавад-ґіти».
Знай і у дійсності втілюй їх,
Щоб не ганебно, а гідно жити.
Зичу, щоб ти це зробити зміг.
[i]
22.11.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766563
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2017
автор: Петро Рух