Білий день сьогодні Он летять сніжинки
розігнав мій сум, додають краси,
ще й розваги зимні моргають хмаринки
проганяють глум... мені з висоти...
Я ловлю сніжинки
у руки свої,
в долонях краплинки
приємні мені...
Білий,білий,білий Он горобчик з стріхи
день стає ясний моргає мені,
і мені не сумно, і голі горіхи
настрій золотий... радіють зимі...
Ягоди калини
яскраво горять,
садки і долини
у красі стоять...
І я споглядаю Мені помагає
чарівну красу, котик мій рудий,
зараз ось скачаю бігає, стрибає,
бабу снігову... ніби навіжний...
Довго ми качали
сніг в своїм дворі,
до нас підлітали
жваві снігурі...
Пурхали,літали Бабу здоровенну,-
довго біля нас, ми усе ж зліпили,
і нам нагадали, снігурам поживу,
що обідать час... поруч примостили...
Дуже натомились
ми з рудим котом,
до хати вернулись
зі свіжим теплом...
З апетитом їли Я не помилилась,
каші і борщі, пишу не одна,
трохи відпочили котикова щирість
й пишемо вірші... мені помага...
Жаль лиш,що короткий
тепер кожен день...
Та він не холодний
й сповнений ідей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: геометрія