Вщент розбиває думки мокрий сніг,

Вщент  розбиває  думки  мокрий  сніг,
А  почуття  покрились  кригою  печалі.
До  божевілля  знов  довести  зміг.
І  як  же  бути  із  тобою  нам  надалі?

Плетуся  лісом,    де  по  коліна  снігу,
Усю  наскрізь  пронизує  озимий  струм,
Життя  готує  для  читання  нову  книгу,
А  з  сторінок  на  волю  рветься  дикий  сум.

Поміж  дерев  стрибала  чорна  білка,
Сум  верещав  ,  і  плакала  душа.
Із  далини  ледь  чулася  сопілка.
Фортуна  щастя  дала  відкоша.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2017
автор: lesi4ka0104