В місте́чку жив звича́йний чолові́к.
Так ста́лось, що зустрі́в він жі́нку.
Її забу́ти все життя́ не зміг.
Благав прожи́ти з нею вічність всю дові́ку …
Але вона не ба́чила його́
Помі́ж своїх важли́востей буде́нних.
У неї вже було́ сті́льки свого́,
Не поміча́ла спроб його шале́них …
Так ста́лось. Вдалині материки́ й зірки́ …
Що мав зроби́ти бог? Бо рі́зні тут казки́.
В обох добро́ в душі. Обо́є мають мрі́ї.
Бог все що міг, дав ко́жному наді́ї …
У неї ща́стя. Все яко́сь зійшло́сь.
А чолові́к життя́ своє дові́ку
Прові́в в само́тності німи́х снігі́в,
Бо в се́рці посели́в єди́ну жі́нку …
Коли уже проща́вся з цим життя́м,
Зітхнув: о, Бо́же, я мов чо́рний птах …
Бог вті́шений рапто́вим каяття́м
Наві́чно посели́в його в сніга́х …
Раз все життя ти малював сніги́,
То будеш ба́чити їх по́руч ві́чно.
Верта́тимеш до неї ти сюди́,
На один день за ро́зкладом щорі́чно …
Почути сміх її мали́х діте́й,
Сказати кілька фраз в житті простих,
Так може хоч тепер пізна́єш ти,
найважливіше нам - що для близьки́х …
Ця жінка завжди дуже дивува́лась,
Що кожен рік в один той са́мий день
Вона його у місті зустріча́ла.
Так наче то істо́рія з пісе́нь ...
В будинку серед льоду ти́сячі картин́ …
Гілля бере́зи, ві́льхи чи сосни́ …
Диви́вся бог на це і посміха́вся.
Я таки в тобі, друже мій, не помиля́вся …..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2017
автор: Дружня рука