У дитинстві ми були Нам здавалося тоді,-
на ангелів схожі... живемо у казці...
І навчались,і жили, Розвивати нам її
як посланці Божі... у добрі і ласці...
І хоч труднощі були,
та ми не зважали,
у світ білий ми пливли
в незвідані далі...
Юність теж у нас була І цікавим все було,
продовженням казки, й вистачало сили...
і у світ нас знов вела, Все навколо нам цвіло,
у його загадки... ми були щасливі...
В зрілі роки ми жили
в праці і в напрузі,
сім"ї в нас уже були,
та ми були дужі...
І робота, і сім"я Непомітно час злетів
додавали сили... і ми постаріли...
Друзі вірні і рідня, білий світ вже посірів,
як сонце світили... десь поділись сили...
Та навчились ми в житті
болі всі терпіти...
Хоч злиденне в нас буття,-
будемо ще жити...
Ще діждемося весни, Ми й сьогодні хочем жить,
труднощі здолаєм, у добрі і ласці...
і кінця ції війни, Працювати і любить,
хоч коли й не знаєм... як колись у казці...
Не пускають нас у казку
наші можновладці,
що зуміли захопить
країни багатства...
Ще й війна,що йде на Сході, А боротись проти всього
усім заважає... сил не вистачає...
Нас і старість,й наша бідність,- Тож тепер у нас казковість
в казку не пускає... лиш у снах буває...
Олігархи в нас давно
живуть, як у казці...
Чи це Богом так дано,
чи в чиїй це власті?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: геометрія