Четвертий рік, все спокою немає,
Пташки притихли, геть посірілий гай,
Біля віконця мати виглядає,
І просить осінь - зиму не підпускай.
Нехай поніжить, сонце рідну землю,
Проміння тепле, зігріє дитину,
Адже на Сході, син стоїть за волю,
Йому так тяжко, в холодну годину.
Який там сон, все день при дні чекає,
І просить Бога, за всіх, хто на війні,
І вона вкотре, в душі відчуває,
Як важко рідній, ненці -Україні.
Вже завітав, до нас святий Миколай,
Як завжди ми, в очікуванні дива,
І мати молить, ти ворога тримай,
Щоб була кожна, родина щаслива.
Нехай не думає, той ворон клятий,
Нас не удасться, кинуть на коліна,
Ми працьовитий, народ завзятий,
Захистить здатен, не бере сумління.
Погляд далеко, не меркне надія,
Вірить діждуться, щасливого життя,
Діти повернуться, збудеться мрія,
Із перемогою, стрінуть майбуття.
11.12 .2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Ніна Незламна