Кущик шипшини, вбрався в одежину,
Зима - майстриня, це вона пошила,
Гнув до землиці вітрисько ожину,
Скрізь білосніжно, вуаль заіскрила.
З дерев ледь-ледь, спадав лебединий пух,
Часом сіяв, у чупринах ялинок,
А барбарис, одівся в теплий кожух,
Майже зігнувся, від срібних крижинок.
Колючий терен у білому плащі,
Мов зірочки, поміж гілок сніжинки,
Усе дрімає, а граби тут найвищі,
Давно накрили, мережні хустинки.
Сховавсь блиск сонця, в калинових гронах,
Сповита інеєм кожна ягідка,
Видно, замети, десь у прогалинах,
Ледь –ледь колише вітами берізка.
Зимовий гай, краса, казково тихо,
Сніг так зненацька, сиплеться донизу,
Давно сни дивиться, не було віхол
У гнізді пташка, чекає морозу.
11.12.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Ніна Незламна