І боліло нам,і тепер болить,
бо ми бачимо і все чуємо,
що робилося й нині робиться,-
в Україні в нас, де нам жить...
Ми живем-пливем, як у безвісті,
з Україною по орбіті тій,
що веде вже нас в нікуди...
І війна страшна, й нема радості,
Боже Праведний, поможи!..
Як нам випливти, як нам вижити,
щоб не впасти всім в прірву безвісті,
Милостивий наш, підкажи!..
Про світи нові дещо знаємо,-
живемо ж ми тут і вчимось,
що десь вище нас, у безодні час,
плинуть інші далекі світи...
Та земля у нас найрідніша є,
підкажи,як її зберегти...
І до всього ми вже готові всі -
через муки, страждання і кров,
щоб побачити і відчути знов,-
невмирущу і Правду, й Любов!
І боліло нам, і тепер болить,-
у ці смутні й криваві часи,
поруч злиднів в нас є багаті пани,
що сміються з нас, а сміятись гріх,
із небогів і злиднів таки...
Та "вгорі" у нас засіли давно
твердолобі пихаті пани,..
бідніє народ, умира село,
а для них ми нікчемні раби...
Ми все ж віримо, Боже Праведний,
що минуть усі біди колись...
І сьогодні ми обіцяємо,
не впадемо ми й собі кажемо:
"Вір, Надійся, Борись і Молись!"
Та й тебе ми всі все ж благаємо:
"Підкажи, Бережи,Поможи!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: геометрія