Я тлом впаду до твоїх ніг
Зникатиму в думках безмежних
Ти в пошуку тих золотих
А я шукаю протилежних
Мені прості більш до вподоби
Які є справжніми, не ниці
Ти маєш ідеальну вроду
Та поряд тебе чужі лиця
На крицях мрій думки плекаю
Вже на краю і вже без крил
Лиш Ангел мій, що підіймає
Мене у снах до тебе... Пил...
І я згораю в твоїх тих
Що ще недавно так дивились
Ми грались в рідних та своїх
Та гратись, чомусь, ти втомилась
Ховались від усих навколо
В пів темені твоїх кімнат
Хотілось Долі. Просто Долі...
І душу вирвати з-за грат...
Так мріялось твоїх долонь
До старості не відпускати
Довічним виявивсь полон
Довіку змушений кохати...
Два серця тишу розпинають
Їх спів і плач розірвуть тишу
Ми втратили, що звав я Раєм
То хоч кохання я залишу...
І в болі мудрість набуваю
Зникаю часто у собі
Та ти десь поряд, відчуваю
Ти ось де , поряд - у душі...
Мені не вистачає Того Раю
Що був тоді, коли я мріяв
У те, що ти мене кохаєш...
Останньою вмира надія...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2017
автор: Володимир Ромен