[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: Н-А-Д-І-Я