Останнім часом дуже Ти змінилась,
Не видно більше бісиків в очах.
Поглянеш, ніби руки опустились,
Все рідше є усмішка на устах.
Не можу зрозуміти в чому справа,
Що викликає в Тебе такий стан,
Сумна частіше ходиш, ніж весела,
І біля Тебе, я такий же став.
Пригадую, як навесні сміялась,
Й від радості довкола все цвіло.
Та лиш у шати свої осінь вбралась,
Колишньої Тебе як не було.
Та у душі ще жевріє надія,
Що сильна Ти і час лихий пройде,
Знайдеться хтось, що знов Тебе зігріє,
Візьме під руку й далі поведе.
А я, напевно буду здалеку дивитись,
Радіти буду й сумувати водночас,
А Ти захочеш знову просто жити,
Радіти Сонцю і не думати про час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2017
автор: М.С.