Повільні дні ідуть, минають.
Стають все довшими також.
А мені рочок добавляють
І цього стримати не мож.
Надворі легкий вітер віє.
Весна іде давно уже.
Кругом цвіте все, зеленіє
І на очах у вись росте.
Йдуть й усміхаються прохожі,
Радіючи новій весні,
Бо дні стають теплі, погожі,
Це значить будуть врожаї.
А я присів в траву духм”яну,
Що виросла в нашім саду,
Й думками в молодість загляну,
Бо більше там вже не буду.
Пройдуся по стежках знайомих,
Згадаю й те що не зробив,
Бо знаходити невідомих
Задач й ідей я все любив.
Тепер в душі переглядаю
Прожиті роченьки свої.
І, наче з книжки, їх читаю
Ті всі далекі, давні дні.
А вена йде і поспішає,
Щоб не прогавити пору,
Бо десь вже літо теж чекає,
Щоби принести нам красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2017
автор: Дашавський поет