У лісі зашаруділо,
Все листя зашелестіло,
Раптово ведмідь з`явився,
Ой, дітки, він заблудився.
Гілки тріщать, лапи сильні,
Очі сердиті й печальні,
Знайти дорогу незмога,
І де ж, поділась берлога?
-Гей, - поруч сіла сорока,
- Що блудиш, ти лежебока?
Гілля, вже досить ламати,
ГайдА, мене доганяти !-
Вогнем, загорілись очі,
Ведмідь заревів щомоці*
Сердитий, намагавсь схопить,
Про себе, злющо бубонить.
За гілку, враз зачепився,
У себе, вдома з’явився,
-Ну, що? - гукає сорока,
- Мені, дякуй лежебока.
Всміхнувся, радий дикий звір,
-Тепер, ми друзі, ти повір!
Ведмідь, медом пригощає,
Удвох запивають чаєм.
Сорока ж. увесь час тріщить
Мабуть, ми будемо дружить!
Один, наш ліс - одна сім`я,
Важливо, що є довір`я!
* Щомоці- щосили
10.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2017
автор: Ніна Незламна